Итоги и значение реформ екатерины 2. Реформы Екатерины II

Екатерина 2, подобно большинству монархов, правивших хоть сколько-нибудь значительное время, стремилась проводить реформы. Тем более, что Россия досталась ей в тяжелом положении: ослаблены были армия и флот, большой внешний долг, коррупция, коллапс судебной системы и т. д. и т. п. Далее мы кратко опишем суть преобразований, проведенных в правление императрицы Екатерины 2.

Губернская реформа:

«Учреждение для управления губерний Всероссийской империи» принято 7 ноября 1775 года. Вместо прежнего административного деления на губернии, провинции и уезды стали делить территории на губернии и уезды. Количество губерний увеличилось с двадцати трех до пятидесяти. Они, в свою очередь, делились на 10-12 уездов. Войсками двух или трех губерний командовал генерал-губернатор, иначе называемый наместником. Во главе каждой губернии стоял губернатор, назначаемый Сенатом и подчинявшийся напрямую императрице. Финансами занимался вице-губернатор, ему подчинялась Казенная палата. Высшим должностным лицом уезда являлся капитан-исправник. Центрами уездов являлись города, но так как их было недостаточно, то статус города получили 216 крупных сельских поселений.

Судебная реформа:

Для каждого сословия был учрежден свой суд. Дворян судил земской суд, горожан – магистраты, а крестьян – расправы. Также были учреждены совестные суды из представителей всех трех сословий, выполнявшие функцию примирительной инстанции. Все эти суды были выборными. Более высокой инстанцией были судебные палаты, члены которых назначались. А высшим судебным органом Российской империи был Сенат.

Секуляризационная реформа:

Была проведена в 1764 году. Все монастырские земли, а также жившие на них крестьяне передавались в ведение специально учреждаемой Коллегии экономии. Содержание монашества государство брало на себя, но с этого момента получило право определять необходимое империи число монастырей и монахов.

Реформа Сената:

15 декабря 1763 г. был издан манифест Екатерины 2 «Об учреждении в Сенате, Юстиц-, Вотчинной и Ревизион-коллегиях департаментов, о разделении по оным дел». Роль Сената была сужена, а полномочия его главы, генерал-прокурора, наоборот, расширены. Сенат стал высшей судебной инстанцией. Он был разделен на шесть департаментов: первый (возглавляемый самим генерал-прокурором) ведал государственными и политическими делами в Санкт-Петербурге, второй – судебными в Санкт-Петербурге, третий – транспортом, медициной, науками, образованием, искусством, четвертый - военно-сухопутными и военно-морскими делами, пятый - государственными и политическими в Москве и шестой – московский судебный департамент. Главами всех департаментов, кроме первого, были обер-прокуроры подчиненные генерал-прокурору.

Городская реформа:

Реформа городов России регулировалась «Грамотой на права и выгоды городов Российской империи», которая была выпущена Екатериной 2 в 1785 году. Были введены новые выборные учреждения. Количество избирателей при этом увеличилось. Жители городов были поделены на шесть разрядам по различным имущественным, сословным признакам, а также по заслугам перед обществом и государством, а именно: настоящие городские обыватели – те, кто владел недвижимостью в черте города; купцы трех гильдий; цеховые ремесленники; иностранные, а также иногородние гости; именитые граждане – архитекторы, живописцы, композиторы, учёные, а также богатые купцы и банкиры; посадские люди – те, кто занимался в городе рукоделием и промыслами. Каждый разряд имел свои права, обязанности и привилегии.

Полицейская реформа:

В 1782 году императрицей Екатериной 2 был введен «Устав благочиния или полицейский». Согласно нему органом городского полицейского управления стала управа благочиния. В ее состав входили приставы, городничий и полицмейстер, а также горожане, определяемые путем выборов. Суд за общественные нарушения: пьянство, оскорбления, азартные игры и т. п., а также за самовольную застройку и взятки осуществляли сами полицейские органы, а по прочим делам проводилось предварительное следствие, после чего дело передавалось в суд. Наказаниями, применяемыми полицией были арест, порицание, заключение в работный дом, штраф, а кроме того – запрещение некоторых видов деятельности.

Реформа образования

Создание в городах народных училищ положили начало государственной системе общеобразовательных школ в России. Они были двух типов: главные училища в губернских городах и малые - в уездных. Содержались эти учебные заведения за счет казны, и учиться в них могли люди всех сословий. Школьная реформа была проведена в 1782 году, а ранее в 1764 году было открыто училище при Академии художеств, а также Общество двухсот благородных девиц, затем (в 1772 году) – коммерческое училище.

Денежная реформа

В царствование Екатерины 2 были образованы Государственный банк и ссудная касса. А также, впервые в России, введены в обращение бумажные деньги (ассигнации).

Катерина Друга, велика імператриця, правила нашою країною рівно 34 роки. Це величезний період історії, протягом якого відбулося багато найрізноманітніших подій.

У масовому ж свідомості ця правителька асоціюється з ненаситної в любові дамою. Що ж, Катерина II відома своїми любовними пригодами, в багатьох історичних романах можна прочитати, що імператриця змінювала фаворитів постійно. Але будемо дивитися правді в очі: невже все 34 роки вона була зайнята виключно цим? Напевно немає: період її царювання всі російські історики вважають часом розквіту вітчизняної літератури, науки і живопису- саме тоді з"являється російська опера і небаченими темпами розвивається театральне мистецтво.

Саме Катерина 2, реформи якої були продумані, зважені, а тому обережні, залишила глибокий слід в історії вітчизняної дипломатії і законодавства.

Не слід забувати і про блискучі військові перемоги. Поки ця самодержиця займала престол, Росія не зазнала жодної військової поразки, на відміну від попередніх періодів. Приміром, в 1812 році ми розбили французів, хоча до того перемоги на полі бою належали їм. Час Катерини характеризується приєднанням Криму, а також жорсткими «уроками» для польської шляхти. Нарешті, згадаємо відомі реформи Катерини 2.

Внутрішня політика

Що ж відбувалося в цей час всередині країни? Подій було чимало, так як Катерина, на відміну від багатьох своїх попередників, прийшла до влади з уже готовою програмою дій, що дозволило їй вести дійсно результативну політику. Сама себе вона позиціонувала як «вірну послідовницю мислителів епохи Просвітництва». До честі її, Катерина вміла зрозуміти, що з їх теорій годиться для реального життя, а що - не дуже.

Так, в 1773 році в Росію з візитом прибув знаменитий Дені Дідро, якого дуже цікавили реформи управління Катерини 2. Він з подивом виявив, що імператриця уважно його слухає, слухаючи всім його пропозицій, але... не поспішає жодна з них втілювати в життя. Коли кілька вражений філософ запитав, чому так відбувається, Катерина сказала: «Папір може витерпіти все, але мені доводиться мати справу з людьми, шкіра яких куди тонше паперового полотна».

Друга важлива думка її стосувалася того обставини, що будь-яке починання і реформу слід було проводити поступово, поволі готуючи суспільство до їх прийняття. Це вигідно відрізняло Катерину як від вітчизняних правителів, так і від європейських монархів, які з інтересами своїх підданих в такому питанні не вважалися практично ніколи

Отже, що ж конкретно зробила імператриця Катерина 2? Реформи слід починати описувати з губернської.

губернська реформа

Її вона почала проводити незабаром після Пугачевского бунту, який потряс самі стовпи Імперії і з"явився свого роду провісником прийдешніх трагічних подій. На відміну від Миколи II, Катерина висновки робити вміла.

По-перше, сама назва цього перетворення абсолютно некоректно. Вся справа в тому, що суть реформи була багато глибше, являючи собою створення практично нової управлінської системи «на місцях».

Було запропоновано новий поділ країни. Всього губерній стало 50, причому поділ це в практично незмінному вигляді зберігалося аж до розвалу Імперії в 1917 році. Що це означає? Простіше кажучи, в країні народилося кілька разів більше міст «федерального» значення, ніж було до тих пір. У конкретний населений пункт приїжджає призначений губернатор, туди ж прямує маса енергійних, освічених людей. В результаті тихий і «затхлий» повітове містечко незабаром перетворювався в місцевий центр суспільного і політичного життя.

Відповідь на бунт Пугачова

Тут уважний читач цілком може задати питання: «І де ж тут вплив бунту Пугачова»? Все просто: після цих подій Катерина хотіла, щоб більша частина місцевої влади набиралася з уродженців цієї ж місцевості. Простіше кажучи, вперше в історії дому Романових народ отримав можливість самостійно вибирати тих, хто їм буде правити. Небачений ривок для тих часів! Ось чому прославилася Катерина 2. Реформи її дозволили відійти від замшілий суспільного устрою початку 16-го століття і нарешті змусили реально розвиватися багато галузей.

Виникли органи самоврядування, які звичні для нашого часу, але були дивиною для тієї епохи. Відразу обмовимося: все це теоретично існувало і до Катерини. Але робилося не цілеспрямовано, а тільки лише через брак столичних чиновників, яких би можна було відправити в усі міста і села неосяжної імперії. Реальних повноважень всі ці органи не мали, обмежуючись лише правом на збір податків і інші механічні операції. Якщо проводити паралелі з нинішніми часами, то внутрішні реформи Катерини 2 було направлено на перерозподіл владних повноважень.

Всі ці перетворення були наслідком переконання імператриці в тому, що всі бунти виникають через нездатність призначених чиновників оперативно «вникати» в проблеми на місцях і вирішувати їх. В принципі, у таких намісників і бажання щось такого не було: їм було важливо відзвітувати про досягнення «народної п"ятирічки» і зібрати податки. Іншого від них і не було потрібно, а ініціатива завжди була караною.

Важливо зауважити, що після 1775 року, коли ця реформа і була проведена, жодного (!) Повторення Пугачовського бунту не було. Місцева влада, хоч і відрізнялися часом все тим же прагненням до хабарництва, все ж були набагато більш зацікавлені в тому, щоб поліпшити життя свого рідного краю. Простіше кажучи, державні реформи Катерини 2 дійсно були спрямовані на благо країни.

Виникнення громадянської самосвідомості

Багато істориків сходяться на думці, що з тих пір почали з"являтися слабкі, але все ж помітні риси громадянського суспільства і самосвідомості. Так, саме в ті часи постійно траплялося так, що жителі маленьких повітових міст проводили збори, збирали добровільні пожертвування і будували на ці кошти гімназії, бібліотеки, храми та інші об"єкти соціальної та духовної сфери.

До тих пір такої узгодженості і єдності неможливо собі було навіть уявити. Як же далекий був згаданий Дідро від реального вирішення суспільних проблем!

реформа сенату

Звичайно ж, Катерина 2 (реформи якої ми тут описуємо) була далеко не «вісницею демократії». Вона й гадки не могла допустити про те, щоб хоч у чомусь обмежити свою владу і послабити інститут державного абсолютизму. Так, бачачи, що посилювалася самостійність Сенату, пані вирішила взяти його «під міцне державне крило», всіляко обмеживши будь-яку реальну владу цього важливого органу.

В кінці 1763 року структура Сенату була визнана «не відповідає реаліям». Була вкрай піднесена роль генерал-прокурора, якого призначала сама імператриця.

На це місце було висунуто А. А. Вяземський. В общем-то, людина це був відомий: його поважали навіть вороги за непідкупність, чесність і ревність у справі служіння Батьківщині. Він щодня доповідав Катерині про роботу Сенату, підпорядкував собі всіх губернських прокурорів, а також одноосібно виконував багато функцій, які до того часу були розподілені в Сенаті. Зрозуміло, роль цього органу постійно падала, хоча формально все було не так.

Всі функції Сенату незабаром були розподілені між абсолютно автономними департаментами, які фактично були лише маріонетками і вже не могли проводити злагоджену загальну політику.

Зміна структури громадського управління

У той же час все сильніше початок позначатися повну невідповідність старої системи міського управління новим прагненням держави. Уже описана нами губернська реформа Катерини 2 зробила кожне місто абсолютно самостійною адміністративною одиницею. За керування їм відповідав городничий, чий статус відразу ж незрівнянно виріс.

Він призначався з відслужили військову службу дворян і владою мав величезну. На цьому ж посадову особу «висіли» поліцейські, а не тільки управлінські функції, а тому людина на цій посаді повинен був відрізнятися завидною працьовитістю. Ця реформа місцевого управління Катерини 2 відразу посприяла наведення порядку на місцях.

Навпаки, ратуші і магістрати відразу ж практично втратили весь свій адміністративне значення, перетворившись на судові органи для торговців і промисловців. Був створений новий магістрат, людей в який набирали за рекомендаціями купців і промисловців. Управління цим органом здійснював міський голова. Крім того, в містах діяли громадські та сирітські суди. З усього цього і формувалося міське самоврядування, на створення якого були спрямовані багато реформ Катерини 2. Звичайно ж, вона перебувала під постійним наглядом з боку центральної влади, але все ж це також був прорив в області соціальної та управлінської сфери. Втім, іншого виходу у влади не було: міста інтенсивно росли, з"являлося безліч підприємств, громад, освітніх та інших установ. Все це потрібно було «привести до спільного знаменника», все вимагало адекватного міського управління, реалізувати яке на практиці змогла тільки губернська реформа Катерини 2.

Судова реформа Катерини

Все вищесказане призводить до цілком простого висновку: такий бурхливий розвиток соціальної сфери було б неможливим без нормальних судових органів, які б могли коректно вирішувати неминуче виникають протиріччя і суперечки, як між окремими членами суспільства, так і між цілими їх групами.

Потрібно також підкреслити, що судова реформа Катерини 2 базувалася на аналогічному починанні Петра I, ось тільки імператриця змогла знайти куди більш витончене рішення, а тому програма не тільки була втілена в життя, але і дала дуже гарні результати.

У 1775 році був опублікований перший звід офіційних положень. Багато адміністративні суди були скасовані і повністю розформовані. Нарешті були чітко розмежовані дві гілки влади: судова та адміністративна, які раніше були злиті воєдино. Більш того, адміністративна влада зберегла своє єдиноначальність, в той час як судові органи керувалися колегіально.

Зрозуміло, не цим прославилися реформи Катерини 2. Коротко основне їх значення для судової системи розкривається нижче.

важливе зауваження

Найважливіше - нарешті були розділені цивільні і кримінальні позови. Свого часу саме цей «атавізм» заважав відправленню нормального правосуддя, так як складно було адекватно розмежувати провину за адміністративні порушення і справді серйозні діяння. Нижньої інстанцією став повітовий суд. Розбиралися в ньому справи дрібні і незначні. Тим самим значно знижувалася навантаження на суддів, які займалися чимось дійсно важливим.

Взагалі результати реформ Катерини 2 у всіх сферах однакові - різке збільшення ефективності роботи багатьох галузей. Це і зараз змушує поважати імператрицю за незвичайний управлінський талант. Але повернемося до судів.

Повітовий орган розглядав серйозніші заяви. На відміну від вищеописаного земського, в цьому суді засідателі набиралися вже з поміщиків. Засідання проводилися рівно три рази в рік, причому за роботою цього органу вже спостерігав прокурор, в обов"язок якого входила функція «внутрішньої поліції», так як він фіксував усі випадки порушення законів самими суддями і доповідав про те «наверх».

На рівні губерній головним органом у ієрархії став Вищий земський суд, який міг знаходитися не тільки в губернському, але і в повітовому місті. Відтепер в кожному адміністративному центрі могло бути відразу кілька таких органів. У кожному з них було вже по десять засідателів. Голови ж вибиралися виключно Сенатом, а їх твердженням займався найчастіше особисто глава держави.

Але не тільки цим ознаменувалися реформи Катерини 2: коротко кажучи, суди стали більш спеціалізованими.

Структурний поділ судів

Верхній земський суд поділявся на кримінальний і суто адміністративний відділи. Це була важлива інстанція для «молодших» органів. Крім того, його судді мали право на розгляд складніших справ. Справа в тому, що вже тоді був законодавчо закріплений список правопорушень, розглядати які не могли представники нижніх земських і повітових судів, а також члени магістрату. Все це перешкоджало розвитку кумівства на місцях.

У Губернській суді також була громадська і кримінальна палата. У кожній був власний голова, а також пара радників і асесора. Вони також могли бути обрані виключно Сенатом і затверджені Верховною владою. Це була вища судова інстанція тих часів, в якій розглядалися найбільш складні справи, а також розбиралися всі найтяжчі і небезпечні злочини.

Словом, судова реформа Катерини 2 була вельми і вельми складною.

секуляризаційних реформа

До неї Катеринаприступила в 1764 році. Всі землі монастирів відтепер офіційно передавалися в управлінні Економічної колегії. В ході цієї реформи Катерина пішла по стопах Петра I, який не дуже жалував духовенство. З одного боку, відтепер держава була зобов"язана утримувати Церква... але при тому світська влада вже сама визначала, скільки ж країні потрібно монастирів і священнослужителів. Колегія також мала право відчужувати «зайві» землі в фонд держави.

Перетворення в освітній сфері

Відома також реформа освіти Катерини 2. Головне її завдання - створення виховних будинків, вихованці яких отримували грошове забезпечення, повний зміст і освіту. В результаті країна поповнювала ряди своїх громадян великою кількістю освічених і розумних молодих людей, які були віддані державі і виховані в потрібному моральному і етичному дусі.

Поліцейська реформа

У 1782 році був затверджений «Статут благочиння». Управа стала офіційно управляти міським поліцейським відомством. У складі були: пристави, поліцмейстер і городничий, а також комісія з громадян, склад якої визначався шляхом голосування. Орган цей міг накладати штраф або осуд, а також мав право на заборону деяких видів діяльності.

Які ще були важливі реформи Катерини 2? Таблиця дасть нам відповідь на це питання, а також кілька доповнить мети тих заходів, які вже розглядалися в цій статті.

Ось інші реформи Катерини 2. Таблиця досить докладно розкриває їх суть.

результати

Без перебільшення можна сказати, що всі проведені заходи дійсно були доленосними. Чому сприяли реформи Катерини 2? Коротко (таблиця цей момент розкриває) кажучи, вони були спрямовані на досягнення двоїстих цілей:

Зміцнення самодержавства.

Економічна свобода населення, можливість піднятися з нижчих станів здатним людям.

У період її правління була практично повністю ліквідована загроза непокори з боку козацької вольниці. Які ще можна назвати наслідки реформ Катерини 2? Церква остаточно була підпорядкована волі держави, судова галузь стала більш гнучкою. Громадяни, так чи інакше, отримали можливість участі в долі власного міста чи навіть губернії.

Ось чому відзначилися реформи Катерини 2. Коротко (таблиця допоможе вам це побачити) кажучи, суспільство стало більш свідомим, вільним і соціально захищеним.

Реформы Екатерины 2 (кратко)

Губернская реформа:

Судебная реформа:

Секуляризационная реформа:

Реформа Сената:

Городская реформа:

Полицейская реформа:

Реформа образования

Денежная реформа

В отличие от многих других российских государей, у Екатерины имелись идеи по поводу преобразований страны, который отражали идеи просвещенного абсолютизма Вольтера, Монтескье и других французских философов12. Эти мыслители придерживались идеи постепенного изменения общества эволюционным путем, без потрясений и революций.

В первую очередь политика просвещенного абсолютизма требовала разработки нового современного законодательства, учитывавшего интересы всех членов общества.

Осознавая несовершенство существующего законодательства, императрица считала, что многие из прежних указов становились непригодными к исполнению, т. к. их авторы руководствовались устаревшими соображениями, непонятными современникам13.

Деятельный характер Екатерины II не позволил идти проторенной дорогой, она выбрала самостоятельный путь развития. Первые год два своего царствования Екатерина не предпринимала хоть сколько-нибудь решительных действий в сторону реформ. Пришедшая к власти в результате переворота она понимала, что не имеет пока нужного ей влияния, и была вынуждена лавировать между разными влиятельными политическими силами. Екатерине понадобилось время, для того что бы как сейчас говорят «набрать свою команду». Но и укрепление личной власти как пишет Омельченко О.А. « не могло совершаться иначе как через правительственно выгодное решение объективно назревших проблем правовой политики».

Экономические реформы Екатерины II обеспечили дальнейшее развитие промышленности в России, позволили стране выйти на внешний рынок. В таблице 2 представим экономические реформы Екатерины II, направленные в том числе и на совершенствование организации бюджетной системы страны.

Таблица 2. Экономические реформы Екатерины II

В 1764 г. Екатерина II, со свойственной ей как государственному деятелю осторожностью и вдумчивостью, положила начало реорганизационным мероприятиям. Императрица начала с возрождения былого статуса одного из центральных финансовых органов -- Камер-коллегии, президентом которой был назначен князь Б. А. Куракин, а после его смерти в 1765 г. -- А. П. Мельгунов. Исходя из задач, обозначенных в именном императорском указе, А. П. Мельгунов в короткое время разработал проект возрождения и развития Камер-коллегии. Однако в первое десятилетие новой власти принципиальных изменений в системе финансового управления не произошло. Проект Мельгунова остался нереализованным.

В насыщенные многими важными событиями 1760--1770 гг. произошло усиление централизации в вопросах управления страны и финансами, в частности. С 1768 г. при императорском дворе начал заседать Совет по обсуждению всех важнейших вопросов политики и экономики, но представители финансовых коллегий в него не входили. Все руководство финансами государства сосредоточилось в руках генерал-прокурора Сената А. А. Вяземского. В его непосредственном подчинении находились центральные и местные финансовые учреждения, он организовывал контроль за исполнением государственного бюджета, отвечал за работу банков, заключение договоров о внешних займах. А. А. Вяземский играл ключевую роль в управлении финансовыми ресурсами и выработке экономической стратегии государства. В течение нескольких лет при генерал-прокуроре Сената были созданы новые учреждения -- Экспедиция о государственных доходах при первом департаменте Сената (1773) и казначейство (1780) для платежа штатных и остаточных сумм. Экспедиция о государственных доходах состояла из четырех самостоятельных экспедиций. Первая занималась доходами государства; вторая -- расходами; третья -- ревизией счетов; четвертая -- взиманием недоимок. В Указе от 19 марта 1773 года «Об учреждении при 1-м Сената Департаменте Экспедиции о Государственных доходах и о доставлении в оную из всех Присутственных мест полугодовых ведомостей о казенных доходах, доимках и взысканиях» говорится «Во все здешние и Московские Присутственные места, также в Губернские, Провинциальные и Городовые Воеводские канцелярии послать указы, предписать, чтоб они, начав с нынешнего 1773 г., присылали за каждые полгода, не продолжая далее двух месяцев в первый Сената Департамент ведомости, одни о доходах во всем противу того, как уже доныне Генерал- Прокурором и Кавалером от них оныя требованы были, а другие о доимках и казенных взысканиях, какие где состоят, с показанием, какое старание и успех в возвращении оных в казну происходит».

Заметные преобразования пришлись на период проведения губернской реформы 1775 г. Опубликование подписанного императрицей акта «Учреждения для управления губернией Всероссийской империи», наиболее крупного законодательного акта во второй половине XVIII столетия, внесло кардинальные изменения в бюджетную систему страны19. Во введении данного документа указывается на отрицательные последствия отказа от продолжения петровских реформ в предшествующий период: «С одной стороны, медленность, упущения и волокита - суть естественные последствия такового неудобного и недостаточного положения, где дело одно другое останавливает и где опять невозможность исправить на единую воеводскую канцелярию множество различного существа возложенных дел служить может иногда и долгою отговоркою, и покрывать неисправление должности, и быть поводом страстному производству. С другой стороны, от медлительного производства возрастают своевольство и ябеда общие со многими пороками, ибо возмездие за преступления и пороки производится не с такою поспешностью, как бы надлежало для укрощения и в страх предерзностным»20. Данный документ был представлен Совету при Высочайшем дворе 2 ноября и без дальнейшего обсуждения был принят 5 ноября 1775 г. (28 глав были утверждены в этот день, а трое последних - 4 января 1780 г.). В разработке этого законодательного акта непосредственно участвовала сама императрица. В состав комиссии входили Я. Сивере, П. В. Заводовский, А. А. Вяземский, Г. Ульрих и др.21 Наиболее значительными фигурами были Заводовский и Вяземский. Последний фактически руководил с 1780 г. ведомствами юстиции, внутренних дел и финансов, занимал важное положение в Сенате, являясь его докладчиком у императрицы, в конце 80-х - начале 90-х годов XVIII в. он являлся и генерал-прокурором Сената. Заводовский готовил ряд правительственных докладов, в том числе Манифест об издании учреждения о губерниях в 1775 году.

Таким образом, принятие «Учреждения для управления губернией Всероссийской империи» стало отправной точкой реорганизации провинциальных органов управления. Страна получила губернское и уездное административное деление. Финансовыми вопросами на местах стали заниматься губернские и уездные Казенные палаты. Будучи единственными финансовыми органами на местах, Казенные палаты рассматривались как департаменты Камер-коллегии. Учреждались должности губернских и уездных казначеев для хранения собранных денег. Казенные палаты занимались сбором доходов, управляли питейными сборами, отдачей в откупа, следили за состоянием дорог и мостов22. Новое устройство внесло определенный порядок в финансовое делопроизводство, но обошлось казне в круглую сумму -- почти 30 млн руб. Сенаторы самыми черными красками рисовали положение дел в финансовых коллегиях и были близки к истине. Данные о доходах и расходах не отличались точностью, десятки тысяч дел лежали неразобранными. Указом императрицы финансовые коллегии были упразднены: штатс-контора в 1783 г., камер-коллегия в 1785 г., ревизион- коллегия в 1788 г.

Кроме того, Екатериной II были учреждены Государственные банки в Санкт-Петербурге и Москве. 29 декабря 1768 года был опубликован манифест «О учреждении в Санкт-Петербурге и Москве Государственных Банков для вымена ассигнаций». В данном Манифесте указано «В толь обширной империи, какова есть Россия, не можно кажется довольно подать способов к обращению денег, от котораго много зависят благоденствие народа и цветущее состояние торговли. Правда, что одно пространство земель Империи Нашей есть уже некое препятствие совершенству того обращения: однако каждое благоразумное правление в таковом случае обязано преодолевать, елико возможно, естественные затруднения, и пещись о сем для блага общего предмете. Мы, утверждаясь на таком основании, и вменяя себе в долг устроивать все к пользе врученной от Бога Нам Державы, старались входить во все подробности сего дела, и помышляли о поправлении онаго, применяясь при том и к состоянию Государства.

Во-перьвых, удостоверились МЫ, что тягость медной монеты, одобряющая ея собственную цену, отягощает ея ж и обращение. Во-вторых, что дальный перевоз всякой монеты многим неудобностям подвержен. И наконец, третие, увидели МЫ, что великий есть недостаток в том, что нет еще в России по примеру разных европейских областей таких учрежденных мест, которыя бы чинили надлежащие денег обороты и переводили бы всюду частных людей капиталы без малейшаго замедления и согласно с пользою каждаго.

МЫ с удовольствием приступаем к учреждению в империи НАШЕЙ променных банков и надеемся, что оказываем чрез то новый знак материнскаго ко всем НАШИМ верноподданным попечения.

Итак, с 1-го генваря будущего 1769 года установляются здесь, в Санктпетербурге и в Москве, под покровительством НАШИМ два банка для вымена государственных ассигнаций, которых выдаваемо будет из разных правительств и казенных мест, от НАС к тому означенных, столько, а не более как в вышесказанных банках капитала наличнаго будет состоять. Сим государственным ассигнациям иметь обращение во всей империи НАШЕЙ наравне с ходячею монетою, чего для все правительства и казенныя места должны принимать те ассигнации во все государственные сборы за наличныя деньги без малейшаго затруднения».

Таким образом, преобразования Екатерины II в сфере бюджетной политики нашли отражение в денежной реформе, реформе финансового управления, структуре государственных доходов и обновленной политике в области торговли. Финансовыми вопросами на местах стали заниматься губернские и уездные Казенные палаты, были учреждены должности губернских и уездных казначеев для хранения собранных денег. Новое устройство внесло определенный порядок в финансовое делопроизводство, но тем не менее, данные о доходах и расходах не отличались точностью, десятки тысяч дел лежали неразобранными.

Екатерина II родилась 21 апреля 1729 года, до принятия православия имела имя Софьи-Август-Фредерики. Волею судьбы в 1745 году Софья приняла православие, и была крещена под именем Екатерины Алексеевны.

Обвенчалась с , будущим императором России. Отношения Петра и Екатерины как-то сразу не заладились. Между ними возникла стена преград из-за банального не понимая друг друга.

Несмотря на то, что супруги не имели особо большой разницы в возрасте, Петр Федорович был настоящим ребенком, а Екатерине Алексеевне хотелось от мужа более взрослых отношений.

Екатерина была достаточно хорошо образованной. С детства изучала различные науки, такие как: история, география, богословие и иностранные языки. Уровень её развития был очень высок, она прекрасно танцевала и пела.

Приехав в ,она сразу же прониклась русским духом. Понимая, что жена императора должна обладать определенными качествами, уселась за учебники по русской истории и русскому языку.

С первых дней пребывания в России, прониклась русским духом, и большой любовью к новой Родине. Екатерина Алексеевна быстро осваивала новые науки, помимо языка и истории, она изучала экономику и юриспруденцию.

Её стремление «стать своей» в совершенно новом, незнакомом ей обществе, заставили это самое общество её принять и горячо полюбить.

В результате осложнений отношений с мужем и постоянных дворцовых интрижек, Екатерине Алексеевне всерьез пришлось озаботиться своей судьбой. Ситуация была патовая.

Петр III не имел в русском обществе авторитета, и какой либо поддержки и, те полгода его правления, ничего кроме раздражения и негодования в русском обществе не вызывало.

В связи обострения отношений супругов, она всерьез рисковала отправиться в монастырь. Ситуация заставила её действовать решительно.

Заручившись поддержкой гвардейцев, Екатерина Алексеевна и её сторонники произвели государственный переворот. Петр III отрекся от престола, и новой русской императрицей стала Екатерина II. Коронация прошла 22.09.(3.10.)1762 года в Москве.

Политику её можно охарактеризовать как успешную и продуманную. За годы своего правления, Екатерина Алексеевна добилась отличных результатов. Благодаря успешной внутренней и внешней политике, Екатерине II удалось добиться значительного увеличения территории и численности народа, её населяющую.

Во время её правления, в России бойко развивалась торговля. Количества промышленных предприятий на территории Империи возросло вдвое. Предприятия полностью обеспечивали потребности армии и флота. При ней началось активное освоение Урала, большинство новых предприятий было открыто именно здесь.

Кратко пройдемся по законодательным актам Екатерины Алексеевны в экономических вопросах. В 1763 году были отменены внутренние таможенные сборы.

В 1767 году у людей появилась законное право заниматься любым городским промыслом. В период с 1766 по 1772 год, были отменены пошлины на вывоз за рубеж пшеницы, это привело к росту развития сельского хозяйства и освоению новых земель. В 1775 году императрица отменила налоги на занятие мелким промыслом.

Дворяне получили право ссылать в Сибирь своих крестьян. Также, теперь крестьяне не могли жаловаться на своего господина. Уменьшение личных свобод крестьян, стало одной из причин восстания , происходившего с 1773 года по 1775 год.

В 1775 году Екатерина II начала реформу государственного управления. Согласно новому закону, территориально - административное деление России принимало такой вид: Империя делилась на губернии, те в свою очередь на уезды, а вместо 23 губерний, было создано 50.

Губернии формировались с точки зрения удобства налогообложения, а не географических или национальных особенностей. Губернией управлял губернатор, назначаемый монархом. Некоторые крупные губернии были подвластны генерал-губернатору, который имел более широкую полноту власти.

Губернатор возглавлял губернское правление. Функциями правления были: объявление и разъяснение населению законов. А так же передача под суд нарушителей законов. Власть в низших звеньях уезда находилась в ведении местного дворянства, собрания, где выбирали лиц, которые будут занимать важные посты на местах.

Внешняя политика Екатерины II была агрессивной. Императрица считала, что Россия должна вести себя как во время Петра I, завоевывать новые территории, узаконивать свои права на выход к морям. Россия поучаствовала в разделе Польши, а также в русско-турецких войнах. Успехи в них сделали Российскую Империю одним из самых влиятельных государств в Европе.

Екатерина Алексеевна умерла в 1796 году, 6(17) ноября. Годы правления Екатерины II 1762 - 1796г.

Что и говорить, а Екатерина II является одним из самых узнаваемых персонажей в русской истории. Личность ее, безусловно, интересна. Спросите у любого обывателя, кого он считает самым успешным русским правителем? Уверен, что в ответ Вы услышите имя Екатерины II. Она на самом деле была стоящим правителем, при ней активно развивался русский театр, русская литература, а также наука.

В культурном и историческом плане Российская Империя действительно много приобрела. К сожалению, личная жизнь императрицы полна различных слухов и сплетен. Какие-то из них, наверное, правда, а какие-то нет. Жаль, что Екатерина II, являясь великой исторической фигурой, мягко говоря, не является образцом нравственности.